Звільнений з російського полону прикордонник Дмитро Єськін розповів про службу, оборону Маріуполя та 743 дні у ворожих буцегарнях.

На початку повномасштабного вторгнення рашистів офіцер проходив службу в Донецькому загоні. Капітан Єськін був у складі підрозділу прикордонників, який оборонявся в обложеному ворогом місті на заводі «Азовсталь». Сектор відповідальності Дмитра був недалеко від моста через річку Кальміус. Прикордонник пригадує, що до травня 2022 року інтенсивність обстрілів ворогом заводу була неймовірна. «Рашисти гатили з усього, з чого могли добити, а авіація бомбила безперервно. Можливо хіба робили перерви, щоб пілот встиг пообідати, – розповідає прикордонник.

Дмитро пригадує, що коли керівництво держави знайшло вихід для воїнів, які опинилися в оточенні в Маріуполі, то всі, хто потрапив у полон, сподівалися за 3-4-6 місяців повернутися додому. У капітана Єськіна шлях до обміну тривав 743 дні.

Спершу офіцер потрапив у сумнозвісну Оленівку. У бараці, розрахованому на сотню ув’язнених, їх тримали понад 600 осіб. Спали на підлозі, їли виварені каші… Але гірше чекало українських бранців в інших місцях несвободи. Тримали їх в тісних камерах. «На прогулянки випускали тільки на 5 хвилин на добу, а коли нас питали, ми мали відповідати, що на годину», –  пригадує прикордонник та наголошує, що кожне спілкування з персоналом сізо несло загрозу тортур чи морального тиску. Нормальної гігієни теж не було, а у випадку проблем у полонених зі здоров’ям, російські лікарі залучали на допомогу спецпризначенців. 

–Отримавши 3 удари гумовою палицею по спині, я зрозумів, що він мене, як би, вилікував, – розповідає колишній бранець про особливості російської тюремної медицини. Пригадує, що наглядачі особливо жорстоко реагували на українську мову, застосовували не лише кулаки, а й кийки і шокери, а йому, як офіцеру, часто загрожувала подвійна порція.

Прикордонником Дмитро хотів стати ще змалку, як батько. Хлопець народився у Хмельницькому, але через батькову службу часто переїжджав, змінив 5 шкіл. Потім вступив до Мукачівського військового ліцею, а згодом – у Національну академію Держприкордонслужби. Юнак мріяв охороняти кордон, але довелося боронити його від загарбників. Перше близьке знайомство прикордонника з російською агресією відбулося ще 10 років тому. Навесні 2014-го Дмитро вибув у складі мотоманевреної групи на Кримський перешийок.  Тоді 20-річний курсант другого курсу Національної академії Держприкордонслужби України був у складі підрозділу, що прикривав дорогу на Армянськ. Перед потраплянням у Донецький загін Дмитро пройшов не одну посаду в прикордонних загонах та підрозділах, які брали участь в АТО/ООС в Луганській та Донецькій областях.

Більш детально про службу та перебування прикордонника в російському полоні, дивіться у відео.